Березень: Місячник сприяння творчому розвитку особистості: створення належних педагогічних передумов для розкриття індивідуальних особливостей кожного учня;сприяння самовираженню учнів у різних видах діяльності, задоволенню їх потреб, інтересів та стимулювання творчого самовдосконалення

Година спілкування "Соромся порожнечі душі"

В.Сухомнинський сказав: «Соромся порожнечі своєї душі». Що він мав на увазі, коли говорив ці слова? Доненко Юлія та Анастасія Голобородько підготували для учнів поради Сухомлинського як прививати любов та повагу до своєї особистості та особистості інших людей. 

Опановуй головне в духовній культурі – культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле й темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, - це віра в добре начало в ній.
Скромність – це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бути скромним – означає ні на мить не забувати, що кожна людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність.
Совість живе в людському житті лише на поживному ґрунті совісності, сорому; совість – це знання, багато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов’язок, повинність. Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів. Соромся слабовілля, безпринциповості, “безхребетності”. Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв’ячок, ім’я якому “ моя хата з краю ”. Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вірним і зобов’язаним. Соромся байдужого ставлення до життя. Соромся безкультурності. Невігластво розуму і почуттів збідніють людину, роблять її примітивною.
Терпимість і нетерпимість – дуже важливі елементи духовної культури, які треба опанувати для того, щоб орієнтуватись у безмежно складному світі людських пристрастей і характерів.
Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. Умій бути вдячним. Почув похвалу – дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської досконалості. Почув докір, осуд – дякуй за те, що тебе вчать жити.
Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість. Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій пробачати ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття – кулька жаринок, від багатого плодозбору – кілька яблук. Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька.